вторник, 9 ноября 2021 г.





 

Роль академічного рисунку в навчанні образотворчої грамоти

 

 

 

                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Рисунок, який по іншому називають мистецтвом начерку,

 є найвищою точкою і живопису, і скульптури,

 і архітектури; рисунок – джерело і корінь усякої науки.              

 (Мікеланджело)

 

Становлення рисунку як самостійного виду мистецтва

 Під терміном «рисунок» ми розуміємо ясне, виразне та лаконічне відображення основної форми. Використовується цей термін в різноманітних мистецтвах по-різному та набуває особливого значення. Наприклад, живописець і архітектор під словом «рисунок» розуміє передачу об’ємної форми; музикознавець, аналізуючи музичний твір, говорить про мелодичний рисунок; балетмейстер наголошує на рисунку танцю.

Терміном «рисунок» ми називаємо не тільки лінійний контур, відображення будь-якого предмета, але й усяке упорядкування форми в відображенні.

Рисунок присутній у всіх видах зображення: ми бачимо його самодостатнім в начерку, гравюрі; він захований під шаром фарби в живописі; він підкреслює абрис рельєфного зображення.

Рисунок, на відміну від графіки в загальному, різновидом якої він є, а також на відміну від  окремих  її форм – гравюри, плакату, книжної графіки, - доволі рідко стає предметом вивчення, особливо з точки зору його специфіки. Вірогідно це пов’язано з двоякістю рисунку, яка обумовлена його роллю підручного матеріалу для створення творів інших видів мистецтва. Велика кількість ескізів, етюдів та начерків частіше спонукає надавати рисунку другорядне значення, так би мовити службове призначення, зменшуючи його самостійну значимість.

І тільки в ХХ столітті, коли твори станкового характеру впевнено зайняли вагоме місце, мистецтвознавці, та перш за все самі художники почали активно затверджувати самостійну та рівноправну роль рисунка.

Рисунок набув статусу особливого художнього явища тоді, коли почав широко застосовуватись в мистецтві, а саме в ХV столітті, приблизно з його середини, хоча в більшості випадків він тоді відігравав в творчості художників допоміжну роль.

Підготовчі роботи зазвичай розглядаються як «творча лабораторія» художника, як матеріал для вивчення творчого процесу взагалі або процесу творення окремого твору. Але в такому контексті значимість підготовчих робіт  як рисунків залишається в тіні, ці роботи виявляються відокремленими від творів, незалежними та самодостатніми. Разом з тим вони демонструються в експозиціях поряд з витворами живопису, скульптури, гравюри, і глядач зустрічається з рисунком як явищем різноманітним, що має безперечну єдність. Допоміжні рисунки сприймаються не як певний етап живописної роботи, а самостійними творами, що викликають у глядача такі враження, які він не може отримати від картини і які, навпаки, ставлять підготовчі рисунки в ряд самостійних творів. Рисунок набуває статусу окремого особливого явища мистецтва, що дозволяє йому надавати глядачеві тільки йому притаманний вплив.

Рисунок наділений особистими образотворчими та виразними засобами, змістовними можливостями, які недоступні для інших видів мистецтва або не характерні їм. В цьому розумінні рисунок виявляється настільки самодостатнім, як і будь-яке інше явище мистецтва.

Ствердження високої цінності рисунка, його рівноцінність можна знайти в висловлюваннях багатьох художників різних епох. Мікеланджело говорив, що  «і на маленькому клаптикові пергаменту він досягає досконалого і настільки ж великого, як і у всіх інших способах зображення»; Пуссен (у якого до речі, майже усі рисунки носять допоміжний характер) голосно заявляв, що «в рисунку основний вияв мистецтва і що великий художник той, хто вправний рисувальник»; Делакруа писав в своєму щоденнику, що «ледь намічений контур або начерк, просякнутий справжнім відчуттям, може бути за своєю виразністю  на одному рівні з більш завершеними творами».

Але  саме в наш час настав момент говорити про «автономність», рівноправність рисунку, важливість  його вивчення та оволодіння засобами та прийомами роботи в даній техніці.

Як особлива галузь художньої творчості, рисунок стверджується в епоху Відродження, що було викликано певними причинами, які виникли на тій стадії розвитку суспільства та мистецтва. Основними моментами, що мали вирішальне значення для появи та швидкого розквіту рисунку були: гуманізм, культ людини, що протистояв релігійним ідеалам; пізнання природи, розвиток наук; зміни в самому мистецтві, обумовлені характером і досягненнями нової епохи, разом з тим вивченням пам’яток античності.

Рисунок, як ми звикли його сприймати сьогодні, почав свій розвиток з винайдення олівця. А це сталося  порівняно не так давно – з винайденням графітного олівця (кінець ХІХ століття), а гравюра уже мала достатньо довгий шлях розвитку. За своїм способом передачі форм гравюра схожа до рисунку – основними способами вираження є лінія, за допомогою якої наноситься контур і штрих, за допомогою якого передається освітлення і відповідно йому об’єм  натури, що зображують.Дуже яскравим прикладом  графічних робіт є рисунки та гравюри Альбрехта Дюрера (1471 – 1528). Велику частину творчого спадку майстра займають гравюри, тоді ще «молода» техніка, яка тільки набувала свого розвитку. Роботи Дюрера унікальні своїм майже фотографічним відображенням натури, разом з тим, вони мають і велику художню цінність. В них передане багатство фантазії, глибина творчої думки, рух та динаміка лінії передає емоційну виразність та експресивність образів.

             


 
                                                                                             

 Головний принцип мистецтва Дюрера в       намаганні передати безперечну ясність, лаконічність форми.

В графічному зображенні це дуже чітко спостерігається. Техніка штриха чітко передає форму, матеріальність натури; лінія надає експресії руху. Кожна риска не випадкова, немає нічого зайвого, чітко переданий характер натури, внутрішній світ. Графічна мова лінії і штриха не менш багата за кольоровий мазок фарб.

До графічної техніки звертались в той чи інший    період своєї творчості майже всі відомі художники, починаючи з виникнення техніки друку.

    Рисунок надзвичайно різноманітний в своїх проявах, що обумовлює багатозначність цього звичного слова, відокремлюючи його серед інших видів образотворчого мистецтва. Рисунком називають зображення різноманітного характеру, виконані різними матеріалами на різних поверхнях, що виконують різні функції. Але ведуча роль в них надається лінії. Це найбільш проста техніка зображення. В широкому розумінні терміну «техніка» рисунок означає спосіб і методи виконання – зображення лініями. В цьому сенсі рисунок є ніби загальною  образотворчою мовою, так як без лінії неможливе ніяке зображення. Рисунок як техніка в вузькому розумінні слова є виконанням зображень  різними матеріалами: вугіллям, сангіною, олівцем, пером і т. п.  Дякуючи  простоті та зручності цих матеріалів рисунок використовується настільки різноманітно, що виступає як своєрідне образотворче письмо. Адже за технічними засобами та прийомами рисунок споріднений з письмом: рисунок і письмо пов’язані переходом, який утворює піктографічне письмо, ієрогліфи, каліграфію, мистецтво шрифту.

Але крім того, що рисунок це загальна образотворча мова і своєрідне образотворче письмо, це ще і особливе, самостійне явище мистецтва, яке наділене своїми, тільки йому притаманними рисами.

 Миттєвість сприйняття, безпосередність відображення надає  рисунку тієї особливої  «родзинки», яку не завжди можна передати в  більш довершених роботах. Рисунок – це  особливий і особистий світ художника, найбільш безпосереднє розкриття його індивідуальності.

 

Роль академічного рисунка  у становленні художника

Кожен період розвитку мистецтва ставив свої задачі і вимоги до виконання художніх робіт. Але які б не були вимоги, завжди актуальною залишається образотворча грамота, яка є основою у вивченні законів передачі натури, техніки її зображення. Цими питаннями займається навчальний академічний рисунок.

Щоб правильно зрозуміти специфіку навчального академічного рисунку, перш за все необхідно з’ясувати в чому різниця між творчим і навчальним рисунком, які їх цілі і задачі.

Творчий рисунок ведеться на основі здобутих раніше знань і навичок, тут переважає саме творчий процес, головна ціль – створення художнього образу. Творче рисування має на увазі, що малювання як процес побудови зображення не вивчається, він уже відомий художнику. У навчальному рисунку, навпаки, процес побудови зображення ще невідомий учневі. Під час навчального рисування учень тільки починає вивчати цей процес. Наприклад, при роботі над рисунком натюрморту учень ставить собі за мету проаналізувати конструктивні особливості форми предметів, вивчити  закономірності конструктивної будови, методичну послідовність ведення рисунку. Будуючи зображення предметів він користується допоміжними лініями – середньою лінією предмета, лініями розмежування складових частин предметів.

Працюючи над творчим рисунком, художник уже не ставить собі таких цілей, він намагається передати загальну атмосферу постановки, матеріальність натури, передати красу звичайних речей.

Звісно, навчально-аналітичні цілі навчального рисунку не заперечують творчих моментів, але вони настільки незначні, що на них в деяких випадках можна не зважати, тимчасово про них не говорити; головне – вивчення будови форми і правил побудови зображення.

Цілі і мета рисунку як навчального предмету повністю відрізняються від рисування творчого. Навчальне рисування ведеться на основі вивчення, з ціллю здобуття знань та навичок. Творче рисування ведеться на основі уже отриманих знань і навичок, з ціллю створення нового і оригінального. В навчальному рисунку навчально-аналітичні задачі повинні бути пріоритетними.

Навчальне рисування має специфічні особливості і свій системний курс навчання. На навчальний рисунок, як і на будь-який інший навчальний предмет накладається конкретна задача – надати учневі певну суму конкретних знань та практичних навичок. Він повинен  навчити учнів правильно бачити і правильно відображати засобами рисунку оточуючу нас дійсність, допомогти їм зрозуміти закони будови предметів та вміти використовувати ці знання в практичній побудові зображень. Навчальний академічний рисунок – це така навчальна дисципліна, яка відкриває учням принципи побудови реалістичного зображення на площині і дає художню культуру, знання та навички, необхідні для самостійної творчої роботи. Навчальний рисунок несе в собі знання, що накопичувались століттями. Учні оволодівають цими знаннями, але самі не відкривають нових правил і законів, вони не займаються експериментуванням і не шукають нові засоби вираження форми, а взнають уже відомі істини за допомогою основних дидактичних та методичних принципів. Навчальний рисунок створюється не самостійно учнем, а під керівництвом досвідченого педагога.

Правила, схеми, закони винайдені великими майстрами минулого, основою яких були уважна спостережливість та вивчення природи, залишаються для нас таким же цінним матеріалом, якими є досягнення минулого в будь-якій іншій науці, стаючи базою для побудови нового.

Мета навчальних завдань полягає в тому, щоб учень вивчив закони внутрішньої конструкції, механіку руху, анатомію, перспективу та цілий ряд інших положень, необхідних щоб оволодіти мистецтвом реалістичного рисунку. Правила, закони, схеми побудови форми є тією відправною точкою в роботі учня, яка дає ключ до пізнання реальної дійсності, допомагає зрозуміти складну форму живого організму і брати від натури в першу чергу найголовніше.

Але щоб оволодіти мистецтвом рисунку, навчитись виразно та достовірно зображати предмети, необхідно добре засвоїти образотворчу грамоту. При вивченні образотворчої грамоти основним видом навчальної роботи є рисування з натури. Знання образотворчої грамоти і є основою академічного рисунку.

Специфіка рисування з натури полягає в тому, що коли ми рисуємо, то уважно спостерігаємо за предметом: визначаємо характерні особливості форми, пропорції, освітлення, фактури.

В довгостроковому рисунку серйозно вивчаються окремі правила та закони рисунку, увага зосереджується на окремих етапах побудови зображення. Начерки та короткочасні замальовки привчають швидко і вільно оперувати уже набутими знаннями та навичками.

Основою процесу навчання рисування з натури є довготривале студіювання натури, яке сприяє глибокому засвоєнню закономірностей побудови зображення на площині та закономірностей будови натури. Довгостроковий рисунок дозволяє учневі вдумливо та наполегливо вивчати кожен етап побудови зображення, розумно застосовуючи правила і закони побудови.

З метою полегшення складностей, які обов’язково виникають при засвоєнні нового навчального матеріалу, досвідом відпрацьовані методичні правила, які допомагають початківцю. Вони складаються з наступного:

-         Кожен складний комплекс роботи над рисунком повинен бути розділений на етапи роботи, які засвоюються учнем в певній послідовності. Мета педагога – так побудувати навчальний процес, щоб зберігалось поступове нарощування складностей, і кожна попередня сходинка ставала підґрунтям і основою для наступної. Заслугою педагога є вміле та глибоко продумане розділення складного комплексу робіт на окремі складові частини. Ще давні греки казали: «Той добре вчить, хто добре розділяє».

-         Послідовність етапів роботи повинна бути такою, щоб чітко прослідковувався зв'язок між ними, щоб учень розумів, що це єдиний процес.

-         Будь-який комплекс робіт над рисунком повинен складатися з аналізу  та синтезу. Аналіз – це розподіл цілого на частини. Синтез, навпаки, - поєднання частин в єдине ціле.

-         Робота над довгостроковим рисунком повинна будуватись з врахуванням закономірності: від загального до детального (дедукція); і навпаки – від  деталей до загального (індукція). Таке ведення побудови зображення і аналіз натури – найкращий. Цілісне сприйняття образу слугує не тільки початком для детального розглядання натури, що вивчається, але й постійним фоном, на якому відокремлюється та вивчається кожна частина окремо. Тому в академічному рисунку аналіз натури слід починати з загальної характеристики, поступово переходячи до деталей і знову вертаючись до загальної «великої» форми, іншими словами: від загального через детальне розуміння до образного вираження.


Усі ці загальноприйняті вимоги висуваються до кожного навчального рисунку, чи то нескладний за формою натюрморт, чи то рисунок людської фігури. Багаторічна «школа» образотворчої грамоти відпрацювала певну послідовність в роботі над довгостроковим рисунком, яка обов’язкова для кожного учня, незалежно від рівня його підготовленості. Методика полягає в наступному: весь складний комплекс робіт над рисунком розбивається на окремі етапи, що надає можливість зберігати чітку послідовність, ясно розуміти кожен етап окремо, як наприклад конструктивний аналіз форми, послідовність виявлення об’єму за допомогою світлотіні і т. п.



Процес створення довгострокового рисунку досить складний, тому рисувальник не маючи достатньо навиків, зустрічається з певними труднощами. Він зазвичай не знає як почати рисунок, як «подолати» чистий аркуш паперу і на двовимірній   площині відобразити трьохвимірне об’ємне тіло.  Не знаючи, як раціонально використовувати свої можливості, учень починає добросовісно змальовувати все, що бачить. Він точно копіює подробиці зовнішньої форми предмету, захоплюється деталями, помилково думає, що вони нададуть зовнішньої схожості з натурою. При цьому не бачить основну форму предмету, не зберігає послідовність ведення рисунку, намагається вирішити складні задачі, і в результаті – невдача.

-          Методика навчання рисунку з натури передбачає три основних етапи роботи:

     Композиційне розташування зображення на площині паперу та визначення загального характеру форми;

Пластичне моделювання світлотінню та детальна характеристика натури;

    Підведення підсумків усієї зробленої роботи. Це останній найвідповідальніший етап роботи.  

На цьому етапі перевіряється загальний стан рисунку, деталі підпорядковуються цілому, рисунок уточнюється в тоні    (підпорядковується світло, тінь, відблиски, рефлекси, напівтони загальному тону).

 

Місце натюрморту в розвитку образотворчого мистецтва

В академічній художній освіті всі жанри образотворчого мистецтва мають бути представлені з метою їх гармонійного поєднання у складному навчальному процесі. З історичного досвіду, у європейській класичній школі академічного живопису саме натюрморт став тим жанром, з якого починається вивчення методу реалістичного образотворчого мистецтва.

Натюрмортом прийнято називати зображення неживих предметів, об’єднаних в єдину композиційну групу. Походження слова «натюрморт» французьке – nature morte – «мертва природа». Спеціальна організація мотиву (постановка) – один з основних компонентів образної системи жанру натюрморту. Натюрморт може виступати як один із жанрів станкового живопису, проте може бути і частиною композиції жанрової картини, портрета-картини. У такому разі натюрморт виконує значну роль у розкритті змісту композиції і сюжету картини.

У період античності були закладені підвалини класичного образотворчого мистецтва, що реалістично відтворює навколишній світ і зокрема окремі предмети з усіма деталями. Відома антична легенда розповідає про древньогрецького живописця Апеллеса, який так майстерно зумів передати матеріальність виноградного грона, що до нього підлетіли птахи, аби поклювати.

Натюрморт був відомий і художникам стародавнього Китаю.

Як самостійний жанр в європейському образотворчому мистецтві натюрморт з’явився в кінці ХVІ століття. Розквіту цей жанр досягає у голландському та фламандському живописі ХVІІ століття. Жанр натюрморту у всі часи був найбільш зрозумілим видом мистецтва, це сприяє його поширенню як прикраси інтер’єру багатих бюргерів Голландії та Фландрії

.


                        Пітер Клаас (ХVII століття), голландський натюрморт

                             

                               

                       Клара Петерс (ХVII століття) фламандський натюрморт

 

                           

Луіс Мелендес (ХVIIІ століття) фламандський натюрморт

Роль натюрморту в історії розвитку європейської школи академічного живопису досить значна. Протягом багатьох століть саме натюрморт виступав тим жанром, де художникам найбільш оптимально вдалося реалізувати власні формальні, технічні та стильові пошуки. Так в цьому жанрі мистецтва багато працювали художники-імпресіоністи. Натюрморт сприяв новаторству в застосуванні різноманітних технік зображення натури.

  

       Вінсент Ван  Гог

 



Огюст Ренуар


Поль Ссезан


 Каміль Пісаро

Альфред Сіслей



 

                Олександр Мурашко

                      

                   Роль натюрморту в оволодінні образотворчою грамотою

     Для академічної художньої освіти роль натюрморту як навчального завдання є досить важливою. Адже в силу багатьох об’єктивних причин саме студіювання натюрморту виступає ідеальним засобом для навчання початківців. Важливість студіювання натюрморту особливо характерна для вітчизняної академічної живописної школи, яка базується на класичних традиціях європейського образотворчого мистецтва.

Доступність натури, гармонійність поєднання предметів натюрморту, чітка конструктивність форм, можливість тривалий час працювати – саме ці властивості постановок, характерні для натюрморту,  надають можливість вивчити основні положення рисунку, розвивати творчі здібності особистостей.

 

    

 

 


Натюрморт допомагає побачити і передати засобами рисунку поезію, красу та унікальність світу буденних речей, формує естетичний смак, сприяє розвитку послідовного аналітичного мислення,  дисциплінує в веденні роботи.

Кожен натюрморт повинен формуватись відповідно до тематики, нести певний зміст та думку, складатись композиційно – за формою, розміром, характером предметів їх кольоровими та тональними співвідношеннями та ритмічності. Будь-яка постановка, зазвичай крім наявності навчальної мети, повинна враховувати і естетичні моменти. Усі оточуючі нас предмети є продуктом людської праці, усі вони повязані з діяльністю людини. Відповідно, не можна уявляти собі предмети поза звязком з людиною. Будь-який натюрморт відображає відношення людини до предметів, що складають натюрморт, передає ті чи інші почуття і хвилювання.

Безумовно, з перших постановок натюрморту недоцільно вирішувати складні задачі, але й не можна механічно підбирати предмети для постановки. Абсурдним буде поєднання таких предметів, як чоботи та зубна щітка; музичний інструмент та віник і т. п.

                               

       



При формуванні натюрморту корисно випробувати декілька варіантів, подивитись на предмети з різних точок зору та зупинитись на найкращому. Необхідно також враховувати освітлення, потрібно слідкувати, щоб падаючі тіні не звертали усю увагу на себе, «перекрикуючи» як окремі предмети, так і натюрморт в цілому.

Починаючи рисунок натюрморту, процес побудови зображення необхідно розділити на окремі етапи. Так послідовність роботи повинна зберігатись завжди в навчальному рисуванні (як при рисуванні натюрморту з геометричних фігур, так і надскладного натюрморту ). Відсутність методичної послідовності під час роботи призводить до пасивного, бездумного змальовування.

Великий італійський живописець, скульптор та архітектор Мікеланжело Буонаротті говорив: «Рисують не руками, а головою». Цим він хотів підкреслити, що художник не автоматично копіює природу, а передає образне поняття про предмети, що склалося в його голові.

При зображенні будь-чого не можна обмежуватись першим швидкоплинним враженням, потрібно зрозуміти особливості будови предметів.

Процес пізнання натури складається:

-         з безпосереднього дотику до натури, першим враженням – живе спостереження;

-         з вивчення та аналізу натури – абстрактне мислення;

-         зображення натури – практика.

Зображення натури повинно бути чітким, зрозумілим та переконливим для глідачів, воно повинно передавати яскравий образ предметів.

Щоб робота проходила успішно, необхідно дотримуватися наступної послідовності:

1.     Попередній аналіз постановки;

2.     Композиційне розташування зображення на аркуші паперу;

3.     Передача характеру форми предметів та їх пропорцій;

4.      Конструктивний аналіз форми предметів та їх перспективне зображення на площині;

5.     Виявлення об’єму предметів засобами світлотіні;

6.     Детальна прорисовка форми предметів;

7.      Синтез – підведення підсумків роботи над рисунком.

Але перш, ніж приступити до виконання рисунку, необхідно декілька слів сказати і про матеріали:

-         про підготовку паперу (як потрібно натягувати його на планшет, підготувати до рисунку)

-          про рисувальні матеріали, їх властивості.

Потрібно  всіляко стимулювати в учнів професійне ставлення до матеріалів, не дозволяти їм працювати на клаптиках паперу, недбало ставитись до справи.

Дуже важливо розумітися на якості паперу та правильно підбирати до нього відповідний рисувальний матеріал. Важливо також уміти пов’язувати вибір метеріалу для роботи над натурною постановкою з матеріальністю предметів. Наприклад, при передачі оксамитової драперії краще використовувати соус  або вугілля. З їх допомогою досягаються досить тонкі та мякі тональні зміни від світла до тіні. Соус своєю оксамитовою фактурою добре передає матеріальність драперій.

    

Виконання роботи графітним олівцем – це найдоступніша техніка для початківців, тому що дозволяє легко та вільно аналізувати натуру. Справа в тому, що олівець залишає легку сріблясту лінію. За необхідністю можна вільно змінювати силу тону, починаючи від найсвітліших місць  до насичених глибоких тіней, без особливих труднощів, за допомогою гумки можна вносити виправлення в роботі. Але використання гумки допустимо тільки на перших етапах роботи. Наприклад, якщо помилитись в визначенні пропорцій предметів. На завершальному етапі роботи цю неточність виправити буде не можливо. Працювати потрібно обережно та акуратно, щоб рисунок не виглядав  «затертим» та брудним.

  

Рисування натюрморту займає доволі багато часу, це означає, що слід тренувати руку, адже під час роботи вона весь час повинна знаходитись в повітрі, з легким дотиком мізинця. Поверхні паперу повинен торкатись тільки грифель олівця. Інакше рисунок буде засмальцований, штрихи розітруться, з’являться брудні глухі місця.

Перед початком роботи необхідно правильно підготувати інструменти (олівці), щоб забезпечити хороший результат та комфортність. Для цього найкраще підходять дерев’яні графітові олівці фірми «КОН-NOOR» різної м’якості, починаючи з середньої та вище (НВ, В, 2В, 3В). Олівці більшої м’якості застосовуються для виконання начерків та короткочасних замальовок, адже вони дають дуже м’яку та активну лінію. Олівці підтісуються ножем у вигляді подовженого конусу (3 – 3,5 см), при цьому довжина грифеля повинна бути не меньше 4 -5мм. Це дозволяє забезпечити легкий огляд проведення ліній та нанесення штрихів.

Гумка повинна бути м’якою, щоб не розтирала графіт.

Для роботи над натюрмортом підбираємо цупкий, злегка шероховатий папір – ватман, напівватман. Щоб робота виглядала живіше, полегшено, «живописніше», можна використовувати мілкозернистий торшон. Аркуш певного формату закріпляється до планшету кнопками або скотчем за периметром. Можна також натягнути аркуш паперу за допомогою клею ПВА, але попередньо папір необхідно зволожити.

Ретельно підготувавшись, можна приступати до формування натюрморту.

Зазвичай навчальний натюрморт формується згідно теми навчальної програми. Але навіть у таких рамках залишається місце для диференційного підходу, все залежить від професійної підготовки учнів. Можна сформувати два натюрморти різної складності та запропонувати учням самостійно вибрати натурну постановку, в залежності від власної самооцінки. Але педагогу потрібно контролювати цей процес та надавати поради, адже переоцінка своїх можливостей з боку учнів може призвести до негативного результату, що може погано вплинути на подальшу зацікавленість в вивченні предмета. Також учні, які ставлять перед собою занадто легку задачу, втрачають професійний зріст, азарт в роботі.

Педагогу необхідно вибрати «золоту середину», щоб стимулювати в учнів творчий інтерес до роботи, бажання вдосконалювати та розвивати свої уміння та навички, не позбавляючи при цьому їх самостійності в прийнятті окремих рішень.

Щоб навчальна робота йшла успішно, педагогу необхідно усе зазделегідь враховувати та вчасно надавати допомогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плани - конспекти уроків

Тема: «Рисунок з натури натюрморту з предметів побуту на основі простих геометричних форм (глечик,яблуко)» (10 годин)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема  уроку №1: аналіз натюрморту, визначення етапів роботи, створення композиційного начерку.

Ціль уроку:

  • розвивати творчі здібності та навички у роботі олівцем.

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Розширити уяву про лінійний рисунок та особливості виразності.

·        Створити графічними засобами композиційний начерк натюрморту.

·        Сформувати вміння та навички у володінні  графічним матеріалом.

·        Згадати особливості лінії як засобу вираження форми.

·        Удосконалити знання про композиційне вирішення зображення.

Розвиваюча:

·        Розвинути вміння аналізувати форму предметів.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Сформувати просторове мислення.

·        розвивати творчі здібності та навички у роботі олівцем.

Виховна:

·        Виховувати вміння  бачити цілісно натуру.

Тип уроку: Комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір  для рисунку форматом А4

План уроку:

1.     Організаційний момент.

2.     Повідомлення теми та мети завдання.

3.     Актуалізація знань і вмінь учнів.

4.     Пояснення нового матеріалу.

5.     Практична робота.

6.     Аналіз робіт учнів.

7.     Домашнє завдання.

 

Хід уроку

1.       Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2.     Повідомлення теми та цілей завдання.

Перед нами знаходиться група предметів сформованих в натюрморт. Натюрморт складається з предметів побуту (глечик, яблуко).

Необхідно грамотно виконати композиційний начерк;  правильно передати розміщення предметів на площині аркуша паперу.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

   Питання: Що називають натюрмортом?

                  Способи формування натюрмортів.

                  Правила композиційного розташування зображень на аркуші        

                паперу.

  4. Пояснення нового матеріалу.

Зображення натюрморту має свою певну закономірність і методичну послідовність.

Розглянемо різні варіанти постановки  натюрморту на екрані.

Після того як натюрморт поставлений (сформований), потрібно вибрати певне місце, звідки постановку добре видно (ми вже говорили про найбільш оптимальні відстані від учня до натурного об'єкта: вона повинна складати приблизно три розміри самої натури).

Спочатку необхідно розглянути постановку з різних точок зору та вибрати найбільш цікаву, звернути увагу на ефектність освітлення.

Зазвичай, форми предметів виглядають найбільш виразно при боковому освітленні ( сідати навпроти світла не бажано).

Слід також продумати, як краще намітити натюрморт на аркуші паперу – вертикально чи горизонтально. Для цього можна скористатись вирізаним «віконцем» на невеликому клаптику паперу, створити макет об’єктиву фотоапарату і спробувати обидва варіанти. В якому форматі натюрморт буде виглядати «вигідніше», таку композицію і застосувати.

Рисунок завжди починається з композиційного розташування зображення. Дуже важливо скомпонувати усю групу предметів так, щоб аркуш паперу був заповнений рівномірно. Для цього подумки необхідно об’єднати предмети в єдине ціле та продумати  їх розташування у відповідності до формату аркуша паперу. Зверху потрібно залишити більше місця, ніж знизу,  тоді у глядача складеться враження що предмети стоять на площині. Разом з тим необхідно слідкувати, щоб зображення предметів не впиралось в краї аркушу паперу та не залишалось багато пустого місця.

Композиційна задача не завжди вирішується просто. Пояснюється це тим, що крім розташування зображення на аркуші паперу, необхідно іще знайти композиційний центр.

В більшості випадків зоровий центр не співпадає з композиційним, який залежить від розташування головного предмета, навколо якого групуються решта предметів. Безперечно, просторове розташування предметів відносно один до одного в зображенні залежить також від вибору точки зору,  яка впливає на композицію натюрморту в задуманому форматі.

Спочатку короткими відрізками визначаються крайні точки групи тіл по горизонталі та по вертикалі.


        Потім вони з’єднуються в своєрідну геометричну фігуру, окреслюючи основні межі усієї групи предметів.



Перші штрихи (лінії) визначають і композиційне розташування рисунку усієї групи предметів, і її просторове розташування, тобто аркуш для рисування розташовується вертикально чи горизонтально.

Доцільно виконати одну-дві замальовки постановки для пошуку раціонального та ефектного компонування зображення на папері. Замальовки бажано виконувати швидко, ґрунтуючись на першому, ще дуже свіжому враженні від постановки, прагнучи передати в них характерні особливості натури, взаємозв'язок і пропорції форми кожного предмета, відношення площі зображення до площі формату листа. Замальовки можуть виконуватись на аркушах меншого формату або в верхньому правому кутку великого формату майбутньої навчальної роботи.

5. Практична робота: зробити композиційний начерк натюрморту.

6. Аналіз робіт учнів.

7.  Домашнє завдання: скласти натюрморт з декількох предметів побуту та зробити композиційний начерк нескладного натюрморту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема  уроку № 2: нанесення основних габаритних розмірів предметів; передача характеру форм.

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Розширити уяву про лінійний рисунок та особливості виразності.

·        Передати характер форми предметів, їх пропорції.

·        Сформувати вміння та навички в володінні  графічним матеріалом.

·         Пригадати особливості лінії як засобу вираження форми.

·        Навчитись передавати пропорції та характер предметів побуту.

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння аналізувати форму предметів.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвивати творчі здібності та навички у роботі олівцем.

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно – теоретичних дисциплін.

·         Спостережливість та терпіння.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1.  Організаційний момент.

2.  Повідомлення теми та цілей завдання.

3.     Актуалізація знань і вмінь учнів.

4.     Пояснення нового матеріалу.

5.     Практична робота.

6.     Аналіз робіт учнів.

7.     Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та мети завдання.

Проаналізувати характер предметів, визначити пропорції, легкими штрихами нанести загальні абриси форми предметів.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз проробленої роботи, перевірити чи правильно нанесений композиційний начерк.

4. Пояснення нового матеріалу.

Спочатку, легко торкаючись олівцем паперу, необхідно намітити загальний характер форми предметів, визначити загальні пропорції. Вимальовувати та уточнювати контури одразу не слід, головне визначити розміри кожного предмета та їх пропорції (за висотою, шириною, глибиною). Тіні також не рекомендується наносити до того часу, доки не виявлена конструктивна основа форми.

Намічаємо горизонтальну лінію перетину горизонтальної та фронтальної площин. Знаходимо за допомогою способу візування основні пропорційні зв’язки між висотою яблука та висотою глечика та  наносимо легкими штрихами на аркуш паперу. Промальовуємо вертикальні осьові лінії глечика та яблука.

Визначаємо пропорційні співвідношення основних частин глечика. Форма глечика класична і досить проста. Вона складається з двох частин – горла та корпусу. Потім намічаємо найширше місце глечика, визначаємо горизонтальними осями місця еліпсів.

Визначаємо ширину горла з самого верху та в місці з’єднання з основним корпусом глечика. Визначаємо ширину  основи глечика.

Легкими лініями наносимо абриси основної форми предметів. І ще раз перевіряємо усі пропорційні зв’язки між розмірами  основних величин, спів ставляючи їх між собою та з висотою глечика, взятою за основу.

 

                      

 

5. Практична робота: нанести основні абриси форми предметів з врахуванням пропорційних співвідношень.

6. Аналіз та самоаналіз робіт.

7.  Домашнє завдання: виконати аналогічну роботу

 

 

 

 

Тема 3 - 4 уроку: конструктивний аналіз форми предметів

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Розширити уяву про лінійно-конструктивний рисунок та його особливості виразності.

·        Навчитись розуміти форму предметів, розбирати за конструкцією.

·        Передати характер форми предметів, їх пропорції.

·        Сформувати вміння та навички в володінні  графічним матеріалом. Навчитись передавати пропорції та характер предметів побуту.

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння аналізувати форму предметів.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвивати творчі здібності та навички у роботі.

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно – теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння бачити в простих речах прекрасне.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів , мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Проаналізувати форму предметів, розібрати конструкцію за складовими, нанести основні конструктивні лінії рисунку.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз проробленої роботи, перевірити чи правильно знайдені основні пропорції предметів, нанесені осьові лінії. Виправити неточності на даному етапі.

4. Пояснення нового матеріалу.

Побудова форми предметів ведеться таким самим чином як і при виконанні попередніх навчальних завдань. Намічаються поверхні кожного предмета – і ті, що ми бачимо, і ті що не бачимо, але можемо уявити. ( На рисунку виходить зображення ніби дротяних моделей.) такий рисунок називається лінійно-конструктивним.

З’ясовуючи конструктивну форму предметів, необхідно уважно перевіряти перспективу. Особливу увагу слід звернути на перспективне зображення основ предметів. Не можна допускати, щоб в малюнку слід одного предмета «наступав» на слід іншого, щоб один предмет «налазив» на другий, інакше кажучи, потрібно прослідкувати, який предмет знаходиться на першому плані, який – на другому. Початківці дуже часто допускають цю помилку, і в рисунку  не утворюється простір між предметами, введення штриховки в рисунок не дає бажаного результату.

Необхідно правильно розташувати «сліди» предметів на поверхні столу. Метод лінійно - конструктивної побудови зображення допомагає вирішити цю задачу.

Перевіривши правильність нанесення слідів предметів, переходимо до уточнення форми предметів. Плавно зводимо лінії, які позначають контур яблука, намічаємо допоміжну лінію в найширшому місці, короткими штрихами намічаємо заглиблення для корінця. Оскільки глечик являє собою фігуру оберту і в горизонтальному перетині в будь-якому місці має вигляд кола, ми в різких місцях зміни форми глечика будуємо еліпси, які передають зображення горизонтального кола в перспективі. Еліпси визначають верхню частину горла, товщину горла, верхню і нижню частину дна, найширші частини корпусу, місце з’єднання горла з корпусом глечика.

Плавними лініями з’єднуємо усі лінії побудови яблука і глечика, об’єднуючи усі частини предметів в єдину форму.

 





   5. Практична робота: виконати лінійно-конструктивний рисунок з врахуванням       пропорційних зв’язків та перспективних скорочень.

6. Аналіз виконаної роботи

У нас вималювались два предмета, які знаходяться в певному положенні один відносно другого, розташовані нижче лінії горизонту. Передані пропорційні зв’язки між предметами, конструктивні особливості самих предметів з врахуванням перспективних змін.

7. Домашнє завдання: виконати лінійно – конструктивний рисунок предмета побуту округлої форми з наскрізною прорисовкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема  уроку № 5: нанесення основних та падаючих тіней.

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Прослідкувати та зрозуміти закономірності розподілу світла на предметах.

·        Визначити характер та розміри падаючих тіней.

·        Навчитись зв’язувати місце розташування тіней з формою предметів та положенням джерела світла.

·        Навчитись правильно наносити тіні на предметах та падаючі тіні.

·        Сформувати вміння та навички у володінні  графічним матеріалом.

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння аналізувати освітлення предметів.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвинути творчі здібності та навички у роботі .

 

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно – теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння бачити натуру.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Проаналізувати освітлення натюрморту. Намітити тіні на предметах та падаючі тіні від них на площину столу.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз проробленої роботи, перевірити чи правильно побудований лінійно – конструктивний рисунок. Виправити неточності на даному етапі.

4. Пояснення нового матеріалу.

Де б не знаходився натюрморт, чи в приміщенні, чи  на вулиці, предмети будуть стояти на якійсь площині. Відповідно вони будуть відкидати тінь на цю площину. Така тінь називається падаючою. Її величина залежить від характеру освітлення, а форма – від характеру предмету. В залежності від того, яке освітлення, природне чи штучне, утворюються різні за насиченістю та формою тіні. При природному освітленні тіні будуть м’які, без різких абрисів, віддаляючись від предмета падаюча тінь буде втрачати свою насиченість. При штучному освітленні утворюються різкі падаючі тіні, які мають чіткі межі і досить темний тон. Також має значення близькість джерела освітлення  та кут падіння променів. Але крім падаючих тіней предмети мають і власні тіні, це ті частини поверхонь предметів, які не потрапляють під промені світла зовсім. Освітлена частина поверхні називається світлом. В залежності від форми предметів, перехід від світла до тіней буде різний. Якщо предмет з різкою зміною форми (має в своїй будові ребра), то межа між світлом і тінню буде проходити на зламі форми, а якщо предмет округлої форми, то перехід від світла до тіні буде поступовим.

Поступовий перехід від світла до тіні на округлих поверхнях включатиме частини напівтіней, так, як кут падіння променів світла, наближаючись до межі тіні поступово зменшується.

В нашій натурній постановці освітлення штучне, верхнє бічне. Відповідно, падаючі тіні будуть мати конкретні межі і знаходитимуться під предметами.

Тіні на предметах намічаємо відповідно до форми предметів – опуклі частини знаходяться на світлі, їх залишаємо без штрихування, а решта частин предметів знаходяться в тіні та напівтінях, їх легенько заштриховуємо.




5. Практична робота: намітити падаючі тіні, визначити найсвітліші місця і прокрити штриховкою неосвітлені частини предметів

6. Аналіз проробленої роботи

Лінійно – конструктивний рисунок доповнено легкою прокладкою світлотіні. Це допомагає краще зрозуміти  форму та конструкцію предметів.

7. Домашнє завдання: виконати лінійно – конструктивний рисунок предмету побуту округлої форми з нанесенням власних та падаючих тіней








Тема уроку № 6: підсилення тіньових частин натюрморту

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Прослідкувати та зрозуміти закономірності розподілу світла на предметах.

·        Навчитись зв’язувати місце розташування тіней з формою предметів та положенням джерела світла.

·        Навчитись правильно наносити власні та падаючі тін.

·        Сформувати вміння та навички в оволодінні  графічним матеріалом.

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння аналізувати освітлення предметів.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвивати творчі здібності та навички у роботі .

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях  професійно – теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння бачити натуру.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Проаналізувати освітлення натюрморту. За допомогою різного направлення штриха підсилити тіньові частини натюрморту

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз проробленої роботи, перевірити чи правильно намічені тіні: величину, форму. Виправити неточності на даному етапі.

4. Пояснення нового матеріалу.

На даному етапі роботи над натюрмортом необхідно підсилювати тональність рисунку, виявляючи нові тональні градації. Так, як у нас предмети округлої форми, тональних переходів від світла до тіні буде багато. І змінювати один одного вони будуть поступово без різких  меж. Накладання штрихів повинно виконуватись м’яко, з врахуванням форми предметів. Кожне наступне нашарування штрихів повинно наноситись із зміною направлення штриха.  Але штрихи не мають бути перпендикулярними один до одного, інакше створиться вигляд ніби ми малюємо решето.

На цій стадії необхідно уважно стежити за направленням штрихів, вони мають підпорядковуватись формі, а не навпаки, «руйнувати» її.  Разом з цим, технічні прийоми штрихування повинні також відображати матеріальність предметів. Глечик має грубу поверхню, більш структурну, а яблуко досить гладке, тому при виборі  способу штрихування це потрібно враховувати.

Можна також використовувати олівці різної м’якості,  це допоможе в роботі. Для штрихування гладкої поверхні можна використовувати твердіші олівці, але різниця не повинна бути дуже великою, інакше втратиться враження цільності малюнку.

Штрихуванням за формою предметів підсилюємо тональну різницю між предметами – світле яблуко і темний глечик. Також необхідно пам’ятати про оточуюче середовище і поступово набирати в тоні горизонтальну площину столу та фронтальну площину, яка знаходиться за предметами. Правильно взяті співвідношення допоможуть краще визначити і передати найсвітліші місця в натюрморті.

 


                                   

                                                       


                                                                                                                                           

 5. Практична робота: підсилити падаючі тіні, тримати найсвітліші місця і     продовжувати роботу на набиранням тональності в рисунку.

 6. Аналіз проробленої роботи

Підсилення тіньових частин рисунку є проміжним етапом в переході до виявлення  і передачі об’ємів предметів натюрморту. Правильність нанесення меж тональних градацій на предметах сприяє достовірному зображенню їх в тональному рисунку.

7. Домашнє завдання: продовжити працювати над рисунком домашнього натюрморту, виконати наступний етап роботи, ідентичний академічному завданню.

Тема уроку № 7 - 8: виявлення об’єму предметів засобами світлотіні.

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Прослідкувати та зрозуміти закономірності розподілу світла на предметах.

·        Сформувати вміння та навички в володінні  графічним матеріалом.

·        Навчитись правильно передавати об’єм предметів за допомогою техніки штрихування.  

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння аналізувати форму та конструкцію предметів, їх світлотіньовий стан при штучному освітленні.

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвивати творчі здібності та навички у роботі.

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно – теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння спостерігати та бачити натуру.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Засобами світлотіньових градацій передати об’єм предметів;  передати тональні відношення предметів та горизонтальної поверхні стола на якій вони стоять, фронтальної поверхні, що знаходиться за предметами.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз виконаної роботи, перевірити тональні співвідношення – світле яблуко і темніший глечик. Виправити неточності на даному етапі.

4. Пояснення нового матеріалу.

Як ми уже з’ясували, об’єм предметів у рисунку передається за допомогою перспективно правильно побудованими предметами та передачею форми засобами світлотіні – тону.

Тіньові частини предметів ми уже виявили, це допомогло нам чіткіше побачити величину кожного предмету, і відповідно, ще раз перевірити пропорції та загальний стан рисунку. Далі ми продовжуємо працювати над тіньовими частинами рисунку. Пом’якшуємо штрихуванням та підсилюємо тон тіньових частин предметів, уточнюємо місце розташування полисків.

У залежності від форми предмета віддзеркалення світла від його поверхні буває більш або менш рівномірним на всі боки, але на частині, на яку ми дивимося під кутом, рівним куту падіння променів основного світла, відбиття в наш бік буде найбільшим. В цьому місці ми бачимо предмет найсвітлішим. Ця світла пляма називається полиском (відблиском).

На предметах з блискучими (глянцевими поверхнями) відблиски яскравіші та чіткіші за своїми межами, ніж на матових, грубих поверхнях. Форма відблиску залежить на пряму від форми предмету та джерела світла. Чітко промальовані відблиски мають велике значення в передачі матеріальності предметів, підкреслюють їх об’ємність та характер джерела світла.

Для створення більш правдивого відображення об’єму предметів на рисунку потрібно обов’язково пропрацювати рефлекси. Відбите світло, яке падає на тіньову частину тіла, утворює рефлекс. В предметах округлої форми правильно переданий рефлекс підсилює враження об’ємності предмета.  Це допомагає краще передати ілюзію глибини простору на площині паперу.

Рефлекс також неоднорідний: відбиті промені світла, падаючи під прямим кутом на тіньову частину утворюють найсвітліше місце рефлексу, яке поступово затемнюється наближаючись до лінії тіні. Відбите світло завжди слабкіше прямого світла, тому  рефлекси в тіньовій частині предмету темніший напівтіней, де потрапляє дотичне світло.

                     

                               


Підсилюємо різницю між горизонтальною та фронтальною площиною. Виділяємо передні плани предметів, підсилюючи враження повітряного простору.

5. Практична робота: виявлення об’ємів предметів за допомогою передачі світлотіньових відношень в натюрморті.

6. Аналіз проробленої роботи

Аналізуємо рисунок з відстані. Перевіряємо правильність взятих тональних відношень рисунку з натурою.

7. Домашнє завдання: виконати тональний рисунок  натюрморту, закріпити отримані навички в  аудиторній роботі, відпрацьовувати техніку штрихування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема  уроку № 9: детальна прорисовка форми предметів

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Прослідкувати за значимістю та розміщенням деталей на предметах.

·        Навчитись правильно відображати деталі за допомогою техніки штрихування.

·        Сформувати вміння та навички в оволодінні  графічним матеріалом.

Розвиваюча:

·        Розвивати вміння підпорядковувати деталі великій формі.  

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Формувати просторове мислення.

·        Розвивати творчі здібності та навички у роботі .

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно – теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння спостерігати та бачити натуру.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Уважно прорисувати кожну деталь предметів, передати характерні особливості матеріалу.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз виконаної роботи, перевірити тональність кожного предмета і групи в цілому, передачу натуральності об’ємних форм з врахуванням освітлення натюрморту.

 Перевірте себе:

   1.  Умовна назва частин предметів,  які повернуті до джерела світла:

    а) відблиск;

    б) світло;

    в) рельєф;

    г) напівтінь.

    2.  Відблиск трапляється:

    а) на будь-яких предметах;

    б) лише на предметах з шерехуватою поверхнею;

    в) лише на предметах з гладенькою поверхнею;

    г) лише на предметах кулястої форми.

    3.  На поверхні об'ємного предмета напівтінь знаходиться між:

    а) світлом і падаючою тінню;

    б) рефлексом і падаючою тінню;

    в) власною тінню і рефлексом;

    г) світлом і власною тінню.

    4. Тінь, яка з'явилась на поверхні внаслідок загородження її від світла іншим               предметом, - це:

   а) рефлекс;

   б) власна тінь;

   в) падаюча тінь;

   г) напівтінь.

   5.  Частина поверхні предмета, на яку не потрапляють прямі промені світла:

   а) власна тінь;

   б) падаюча тінь;

   в) напівтінь;

   г) рефлекс.

   6.  Відображення світла від оточуючих об'єктів на тіньовій частині предметів у вигляді  світлової плями з розмитим краєм - це:

   а) відблиск;

   б) рефлекс;

   в) світло;

    г) об’єм.

  4. Пояснення нового матеріалу.

Необхідно уважно спостерігати за усіма відтінками та переходами світлотіні, за деталями форми. Працюючи над окремою деталлю, не слід забувати за решту. Потрібно постійно порівнювати як окремі частини рисунку так і оглядати усю роботу в цілому. Працювати над деталлю довго не слід, тому що втрачається гострота сприйняття, краще перейти до іншої, що знаходиться поряд. Потім, коли повернутись до проробленої роботи, можна легко побачити недоліки.

Таким чином, під час усієї роботи, переходячи з одного місця на інше, потрібно тримати в полі зору усю композицію. Не потрібно усе зразу узагальнювати, необхідно занурюватись у деталі, не боячись початкової строкатості. Узагальнити роботу не так важко, якщо є що узагальнювати.

Необхідно приділити увагу предметам першого плану, тобто тим, які знаходяться ближче -  в нашому випадку це яблуко. Необхідно передати забарвлення, матеріальність яблука, підсилити контраст між світлом і тінню. Пройтись гумкою по відблискам. Прослідкувати, як пов’язуються складові елементи між собою та загальною формою. Звернути увагу на різницю відблисків на глечику та яблуці. Уважно прорисувати падаючі тіні, вони не однорідні – під предметами тінь темніша, в середині висвітлюється, та має чітке завершення у вигляді обідка.

Кожна лінія, кожен штрих, що наносяться на площину паперу, не випадкові,   вони допомагають висловити та наочно передати думки, емоції художника.


                   

              

   


5. Практична робота: детальний аналіз форм, подальша робота технікою штрихування.  Вдосконалення вмінь та навичок у роботі над тональним рисунком.

6. Аналіз виконаної роботи

Аналізуємо рисунок з відстані. Порівнюємо натуру з рисунком, визначаємо неточності.

7. Домашнє завдання: продовжити роботу над домашньою постановкою, пропрацювати деталі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема  уроку № 10: синтез – підведення підсумків роботи над рисунком.

Тип уроку: комбінований урок конструктивного навчального рисування.

Ціль уроку:

Мета уроку:

Пізнавальна:

·        Закріпити поняття важливості ведення послідовної роботи над рисунком натюрморту.

·        Навчитись проводити загальний аналіз роботи, виявляти та виправляти недоліки.

·        Узагальнити набуті знання з образотворчої грамоти.

·        Розширити свої знання та набути практичних навиків в веденні рисунку

Розвиваюча:

·        Розвивати  спостережливість та аналітичне мислення

·        Оволодівати законами образотворчої грамоти.

·        Розвинути творчі здібності та навички у роботі .

·        Формувати просторове мислення.

Виховна:

·        Виховувати в учнів потребу в знаннях професійно-теоретичних дисциплін.

·         Виховувати вміння спостерігати та бачити натуру.

Забезпечення уроку:

Для учителя: сформований натюрморт; таблиці з послідовним виконанням роботи; зразки робіт учнів, мультимедійні засоби.

 Для учнів: прості олівці, гумка, папір для рисунку форматом А4

План уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

3. Актуалізація знань і вмінь учнів.

4. Пояснення нового матеріалу.

5. Практична робота.

6. Аналіз робіт учнів.

7. Домашнє завдання.

Хід уроку

1.  Організаційний момент.

Привітання. Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Повідомлення теми та цілей завдання.

Узагальнення зображення, доведення до враження цілісного бачення рисунку.

3. Повторення та аналіз попереднього етапу роботи над натюрмортом.

Провести аналіз проробленої роботи, перевірити реалістичність зображення групи предметів в даному середовищі .

4. Пояснення нового матеріалу.

Завершуючи роботу над рисунком, необхідно перевірити загальне враження від зображення і натури. Необхідно подивитись на свій рисунок здалеку та визначити, чи не занадто густі за тоном (чорні) окремі предмети, чи не вириваються вони з загальної тональної шкали натюрморту, перевірити силу рефлексів. Рефлекси не потрібно робити дуже яскравими, вони не повинні «сперечатися» ні з світлом, ні з напівтінями. Гарний спосіб перевірити силу рефлексів – це примружити очі і подивитись на зображення. Вони повинні зникати, зливатись з тінями.

Підсумовуючи роботу над рисунком натюрморту, необхідно знову повернутись до першого сприйняття натурної постановки, до цілісного зорового бачення. Закони психології зорового сприйняття говорять, що предмети, які оточують людину, сприймаються по різному. Ті, що знаходяться в центрі поля зору, ми бачимо чітко та ясно, помічаємо усі подробиці та деталі. Предмети, що знаходяться в полі нашого зору поза зоровим центром, сприймаються уже не так чітко та ясно, багато деталей не помічається, і чим далі предмети знаходяться від зорового центру, тим  загальніше вони сприймаються. Враховуючи закономірності сприйняття, ми повинні в рисунку виділити головне, пом’якшити другорядне. Особливо це потрібно враховувати при рисуванні натюрмортів з великою кількістю предметів. Потрібно  бути уважними, щоб уміло поєднати зоровий центр з композиційним, тобто врівноважити.

В нашому натюрморті не так багато предметів, але навіть з двох предметів один буде ближче, а інший далі. Тому яблуко ми залишаємо з детальною прорисовкою, а глечик трішки узагальнюємо. Композиційним центром буде яблуко. Фон, який оточує предмети  взагалі залишається досить легким, щоб не привертати на себе увагу, та не «сперечатись» з першим планом.

Сутність узагальнення полягає в тому, щоб в кінці роботи привести рисунок у відповідність до загального зорового враження при цілісному сприйнятті натури. Цілісність зображення потрібна не тільки для виділення головного, характерного, але й для природного, єдиного цілісного зорового сприйняття рисунку чи етюду. 

5. Практична робота: загальне бачення постановки, виділення першого плану, узагальнення дальнього, нанесення заключних штрихів, завершення роботи.

6. Аналіз проробленої роботи

Аналізуємо рисунок з відстані. Порівнюємо натуру з рисунком, визначаємо неточності, виправляємо помилки.

7. Домашнє завдання: завершити роботу над домашнім натюрмортом.